Молоде – не зелене, а золоте!

30.06.2013 15:00

Незважаючи на великі випробування в житті сучасної молоді, позначені, зокрема, корупцією в освіті, тяжким працевлаштуванням, пошуками достойної платні та окремого житла, муками тих родин, які виховують чарівну юнь для майбутнього, я покладаю на неї, українську генерацію завтрашнього дня, великі надії.

В першу чергу, тому, що у хлопців та дівчат, які народилися в незалежній Україні, здобувають освіту у наших та зарубіжних університетах, сміливо виходять на мітинги чи паради, наспівують хіти «Океану Ельзи» або «Cherry Merry», поспішають на поетичний конкурс «Ватерлінія» чи на перше в житті побачення, збирають свій врожай чи підкорюють Олімп, працюють на селі або торують мегаполісами, захищають дисертації чи примушують скандувати стадіони, грають у «Студентську республіку» чи готуються до параду вишиванок, цілком інші погляди на світ, відмінні вимоги до життя, світу, чиновників, зрештою, і самих себе. У них усе не так, але ж вони мають, приміром, легкість мислення, вольову енергію, самостійно здобуті авторитет і повагу, незаангажовані знання про довкілля, що у своїй сукупності дозволяє генерувати відмінну від старшого покоління містку за звучанням і глибинну за смислом ауру нашого майбуття.

Так, молодість завжди буйна та амбітна, мужня і рішуча, і як тут не згадати тих одержимих поколінь, які зненацька вривалися до літератури чи науки, творили революції чи ночували на майданах, крокували з випускних на фронт або відновлювали народне господарство, будували кораблі та відкривали Україну світові, ламаючи стереотипи та консервативні уявлення про наш народ, його історію, мову, культуру? А скільки їх, вчорашніх нонконформістів, хто сьогодні став справжнім кумиром для мільйонів, а вчора їм брутально ламали долю, перед носом зачиняли двері, переписували біографію, пояснюючи це, мовляв, «так треба»?Втім, вони не скорилися, але хто сьогодні почує своїх недавніх лідерів, чиї книжки змінили на легковажне дозвілля? Найгірше, коли молодь повчають нездатні навчити навіть на своєму власному прикладі.

Усвідомлюючи те, що нашого цвіту – по всьому світу, де є, на жаль, місце жебрацтву, поневірянням і зневазі з боку тих, хто мав би з цим боротися, я все-таки вірю, що наша українська молодь матиме, а якщо ні – всупереч обставинам здобуде заслужене право на достойне, щасливе й заможне буття тут, живучи в Україні, взявши за основу відданість та патріотизм, знання і впертість, досвід і повагу до інших, а ще – прагнення зробити рідну країну щасливою. Адже віра, як і демократія, починається там, де кожен бере на себе відповідальність робити вибір, а щастя – де немає місця легковажності, цинізму та зневірі.

Тож майбутнє повинно стане таким, яким його хочуть зробити. Адже те, що, всупереч обставинам, досягнуто в молодості і загартовано першим досвідом, стане не тільки штрихом до біографії. Кожен миколаївець неодмінно мусить стати першим і, значить, найкращим.

Із Днем молоді Вас, дорогі миколаївці. Добра, здоров’я, злагоди!